Всім привіт!
В цій статті буде описано моє перше враження гри Dune: Space Wars за 10 годин гри.

Отож почнемо з передісторії: мене важко назвати геймером, я й у новинках взагалі не розбираюсь. Тому й граю зазвичай в старі стратегії 10-их років, де все так зрозуміло й так цікаво – я наче втікаю від цього постійного потоку метушливості у звичний й спокійний світ, де мене вже, на щастя, нічого не може здивувати.

Але одного дня, пішовши на фільм Дюна 2, мені стало дуже… ні не так, ДУЖЕ цікаво ознайомитись з цією новинкою. Жанр 4х стратегій для мене новий (навіть слово 4х стратегії я дізнався аби цю статтю написати), тому мій мозок всіма способами намагався протидіяти цьому: “Ми не хочемо розбиратись в чомусь, наша тривога хоче спокою та хоче знайому гру, врубай Command and Conquer Zero Hour!”, але зібравши всі думки та пляшки пива… Я запустив.

Передісторія світу Дюни та його відображення в Dune.Space Wars

Історія світу Дюна доволі велика та обширна. Вона надзвичайно захоплююча, але ми з вами тут зібрались не для цього ж, ага? Просто вбийте собі в Google “Історія Дюни”, та й ідіть читайте.

Нас цікавить саме відображення сюжету, отже: сюжет відображений непогано, беручи до уваги, що його там немає в принципі 🙂 Єдине хороше що можна виділити, це тип юнітів та тип гри за різні Великі доми. Таким чином за Артрідів наш геймплей є більш “мирним”, тоді як в Харконенів навпаки – “вбивай всіх і все що бачиш, навіть можна і в своїх пошмаляти папріколу” – не просто так головно Харконена звати Владімір.

Дизайн гри безкрайніх Дюн та постійних війн за спеції

Отож дизайн мені дуже сподобався! Він супер кайфовий та по ньому одразу можна впізнати саме ту Дюну, яка наразі є супер популярною.
Пісок, юніти, будівлі, адміністративні елементи — все це не вибивається із загального вайбу гри про пісочну планету та спеції.

Як в це грати? Чи сподобалася мені перша в моєму житті стратегія 4х Dune. Space Wars

Наразі вже в грі є навчання – воно доволі класне, бо не займає багато часу – хвилин 30 і ти вже в курсі всіх механік які є в грі! Тому всім раджу спочатку пройти навчання, а то видалите цю гру через те що вона душна – %”?%:.

Але короткий екскурс, в грі є 4 основні механіки:

1. Виробництво бази, захоплення територій, битви. Ну що тут казати, давно в стратегії не грали? Робите базу, купуєте солдатів, йдете бити обличчя – всьо.
2. Шпигунські витівки. У кожної фракції раз за деякий час з’являються агенти, які можуть використовуватись у виробництві грошей, або ж для того аби виконати якусь дію проти вашого супротивнка
3. Продаж Спайсу – в грі є багато різних ресурсів, але це дуже душно, й воно вам наразі в цій статті не потрібно. Але Спайс – це центральний ресурс, він необхідний для того аби торгуватись з Імперією та отримувати прибуток коштом торгів. Оскільки ви в Імперії (вітаю) вам треба віддавати кровно викрадений Спайс своєю Імператору, а він постійно хоче більше й більше, тому буде уважні та не забувайте про нього, бо він відправить спецзагін Сардаукарів і вас більше не буде на Аракісі.
4. Збори Ландсраад – така собі Верховна Рада. Тут ви маєте голосувати за нові закони та розпорядження. Серед таких є наприклад збільшення ціни за економічні юніти, або ж вимушення до миру тощо. У кожного з вас є по 100 квитків, які ви можете розподіляти так, як хочете.

Отож, гра прикольна. Мені сподобався сетінг, кайфові механіки. Але чесно кажучи, мені не вистачило битв – на жаль. Всі юніти плюс мінус однакові на перший погляд, тактичних дій особливо також немає, тому вся гра сконцентрована на побудові економіки та експансії земель. Тому ставлю цій грі 8 хробаків з 10 Сардаукарів.