Одягайте протигази, пані та панове, адже сьогодні ми з вами поринемо у світ після Третьої світової, відвідаємо альтернативний Радянський Союз та рятуватимемо московське “ВДНГ”. Насправді ж поговоримо про гру від українського розробника “4A Games” – Metro 2033 Redux. Не один рік пройшов з її виходу, але в очікуванні “S.T.A.L.K.E.R 2” вважаємо необхідним, так би мовити, повторити матеріал та пройтись по основних тезах інших ігор з постапокаліптичною тематикою, пов’язаною з негативними наслідками розщеплення атома. Цікаво, що ці ігри іноді вважають ніби-то “конкурентами”, але насправді вони обидві чудово вміщаються на сцені українського геймдеву, а актори озвучення в Метро, подарували голоси й нашим улюбленим персонажам зі Сталкеру.

Ця гра стала ремейком оригінальної гри “Метро 2033”, звісно ж, вона була дещо змінена, про що розповімо нижче, та сюжет залишився тим самим, що й в оригіналі, що, вочевидь, полегшує роботу нашим копірайтерам. З неї вирішено почати, адже вона, хоч і має покращення в зрівнянні з оригіналом, зберегла сюжет та відповідає розповіді в однойменній книзі “Метро 2033” забороненого в Росії письменника – Дмитра Глуховського.

Зміст статті

1. Сюжет гри
2. Кінцівка: альтернативна та звичайна 
3. Зміни, порівняно з оригіналом
4. Історія створення
5. Висновки
6. Суб’єктив

Сюжет

Обережно! Нижче будуть спойлери!

Якщо у вас після прочитання вступу з’явилось невтримне бажання пройти гру ще раз або ж взагалі перший раз, то, по-перше, ми дуже раді цьому, а, по-друге, спочатку пройдіть, потім повертайтесь сюди – читати цікаві фішки та факти, а ми неодмінно чекатимемо. 

Як сказано вище, сюжет засновано на книзі “Метро 2033” Дмитра Глуховського, він розгортається навколо звичайного московського хлопця – Артема. Артем народився до війни, що, на диво, стерла з лиця землі усіх, крім 40000 жителів “Московського метро”. Артем – сирота. Його мати загинула після атаки пацюків в підземеллях їх нової домівки, а батько й не з’являється у сюжеті.

Дія розпочинається з прологу, в якому Артем піднімається з Метро з Мельником, керівником Ордену, організації, що зобов’язалась захищати свій дім – Метро. Вони зустрічаються із рештою підрозділу, а потім прямують на Останкінську телевежу, на шляху на них нападають стражі, з якими група впоралась, однак далі атакують “демони”, літаючі жахіття. Один з них намагається вбити головного героя, екран темніє. 

Події переносяться на 8 днів перед тим. “Артеме, прокидайся”, – звертається вітчим, людина, що привезла Артема на ВДНГ після загибелі його матері на Тимірязєвській. Він знайомить Артема з наступним персонажем – Хантером, сміливим представником Ордену, що допомагає відбитись від атаки стражів і не розділяє спільного страху перед чорними, істотами, що мутували, ймовірно, з людей після війни, мають можливість зводити людей з розуму та вбивати легкими рухами кінцівок, вони і стають основним ворогом Артема протягом всієї гри, та чи це справді так? 

Хантер дає головному герою ціль – дістатись Полісу, найбільшої держави Метро, показати жетон сталкера й попросити про допомогу проти чорних.

Головний герой розпочинає свою путь до Полісу. Першою станцією на шляху є Ризька, Артем їде разом з торгівельним караваном об’їзною дорогою і ледве не гине, зустрічаючи аномалію, а потім і чудовиськ. Артем випадає з дрезини та біжить на блокпост Ризької, після цього солдати застосовують вогнемет.

На станції випадковий хлопець-жебрак проводить Артема до Бурбона за один набій, які стали основною грошовою одиницею в Метро. Бурбон пообіцяв віддати Артему “калаша”, якщо той допоможе йому дійти на Сухаревську, під час цієї подорожі Артем виходить на поверхню вперше за багато років. 

По дорозі чорні викликають у Артема видіння. Група все ж дістається Сухаревської, де Бурбона важко поранять бандити, а у сироти з’являється новий напарник – Хан. 

Хан – людина, у якої, як здається Артему, є відповіді на всі його запитання про Метро, яких накопичилось так багато, що й уявити собі складно. Разом вони дістаються Тургеневської, де Артем знов залишається сам на сам. Артем потрапляє в пастку до комуністів, де його рятує Андрій Майстер. Молодий чоловік ховається в багажне відділення дрезини та потрапляє на фронт – лінію зіткнення комуністів та Четвертого Рейху. Пробираючись через позиції, Артем потрапляє в полон до фашистів, з якого його рятують Ульман і Павло. Ульман направляє Павла та Артема до Чорної станції, на шляху Павло гине, а Артем спочатку потрапляє на станцію “Павелецька”, де разом з групою солдатів відбивається від атаки монстрів: захисники втрачають свідомість і Артем єдиний залишається дієздатним. Він отримує від командира підрозділу радіопередатчик, виходить на поверхню і опиняється на станції “Чорна”, повністю захопленій фашистами. Там він відключає генератор, вибирається зі станції, возз’єднується з Ульманом в тунелі і відправляється в Поліс.

Опинившись в Полісі, Артем показує жетон Хантера Мельнику та розповідає про загрозу чорних Раді Поліса, яка відмовляє у допомозі. Тоді Мельник обіцяє особисто допомогти в порятунку ВДНГ (рідної станції Артема, на яку і напали чорні) всупереч рішенню Ради. Артем з групою відправляються в Російську державну бібліотеку, де Артем, минаючи “бібліотекарів” (страшних істот, що подібні до мавп, від яких навіть у автора статті волосся ставало дибки), у військових архівах знаходить дані про Д-6 – таємний бункер в якому збереглася ракетна зброя. 

Мельник формує нову групу в Храмі (єдиній базі Ордену на поверхні) і вони відправляються на Д-6. По дорозі перед гермодверима група зустрічає аномалію, яка ледь не вбиває всіх.
В підземеллях група втрачає перших бійців: гине Борис під час бою з упирями. Неочікувано гермобрами розділяють Артема і його групу, йому доводиться шукати вихід. Знайшовши вихід і з’єднавшись з групою Артем дізнається про смерть ще одного бійця групи. Спартанці нарешті потрапляють до таємного бункеру, де знаходиться командний центр, та енергії для запуску військового обладнання не вистачає. Це змушує підрозділ спускатись до самого низу, де Артем вручну піднімає сповільнюючи стрижні з ядерного реактору і вбиває мерзенну мутувавшу істоту, яка намагається завадити. Артем і Мельник разом піднімаються на ліфті та бачать багацько військової техніки. На залізничній платформі вони беруть систему лазерного наведення і відправляються до Останкінської телевежі. Нарешті дія повертається до моменту, з якого ми почали. Артем після атаки демона отямився, його рятує Мельник і вони разом направляються до телевежі, щоб встановити систему наведення. Під час підйому на вежу ліфт, на якому підіймалися герої, ламається, на Мельника нападає демон і Артему доводиться піднятися на верхівку самому. Звідти відкривається жахливий вид на руїни міста спаленого ядерною зброєю.

Артем після чергової галюцинації нарешті встановлює систему наведення і … кінцівка.

Кінцівки

В грі кінцівок всього дві. Цікавим фактом є те, що “Метро 2033” – єдина в усій серії гра з поганим базовим кінцем, а чому він поганий, хоч Артем і досягає своєї цілі – дізнаємось нижче.

Звичайна

Щоб отримати звичайну кінцівку гри достатньо просто проходити гру. При цьому вбивайте всіх, хто трапляється вам на шляху та не давайте жебракам набоїв. 

В самій кінцівці Артем наводить лазерний вказівник на гніздо чорних і чує, як Ульман кричить про успішний запуск ракет. А далі просто спостерігає за знищенням.

Альтернативна

Тепер поговоримо про насправді хорошу кінцівку. Щоб отримати її доведеться давати набої тим, хто жебракує, слухати розмови місцевих, вбивати ворогів лише в крайніх випадках і встановити ту саму касету, яку дав командир підрозділу “Діти підземелля” в приймач на Форпості.

В цьому варіанті Артем розуміє, що насправді чорні не хотіли зашкодити людям і лише намагались встановити контакт з головним героєм. В нас з’являється можливість збити систему наведення. Артем сідає на краю башти та спостерігає схід Сонця.

Як дізнатись яку кінцівку я отримаю заздалегідь?
У восьмій главі в одній з галюцинацій чорні кажуть “Він тут…” 

Якщо далі ви почуєте “… і може чути нас… може розуміти нас…”, то вас чекає альтернативна (хороша) кінцівка.
Якщо ж ви чуєте “… він несе смерть”, то, очевидно, вас чекає звичайна (погана) кінцівка.

Зміни порівняно з оригіналом

Щодо змін в Redux версії порівняно з оригіналом “Metro 2033”.

• Графіка: всі модельки персонажів, екрани завантаження, зброя і оточення були перероблені
• Локації: цей пункт говорить сам за себе; були додані нові локації, як в самому Метро, так і на поверхні; деякі рівні були об’єднані в один;
• Інтерактивність: оновлена система бойовки дала можливість приголомшувати ворогів та вбивати їх “тихо”
• Кат-сцени: вони тепер відбуваються від першої особи
• Зброя: зброя, що в оригінали була лише в DLC тепер була додана, як така, що можно купити в базовій версії

Хоч змін відносно не багато, та разом вони досить сильно впливають на гру: вона відчувається більш свіжою і грати в оригінал після ремейку бажання не з’являється. 

Історія створення гри

Метро 2033 – гра “дебют” української студії розробки “4A Games”. Як вже було сказано вище, деякі актори озвучення для Метро брали участь і в створенні Сталкеру, так от це торкнулось не лише акторів, але й самих розробників гри, адже засновники 4A Games брали участь в розробці гри “Сталкер: Тінь Чорнобиля”.

Щодо роботи з Глуховським: автор оригінального роману обрав для ігрової адаптації саме 4А Games, адже вважав за необхідне, щоб розробники були зі Східної Європи та мали досвід у розробці ігор пов’язаних із постапокаліптичною тематикою. Розробники отримали майже повну творчу свободу дій, але гра, на щастя, зберегла сюжет роману і додала від себе найголовніше – атмосферу жаху. 

Redux же версія гри вийшла на чотири роки пізніше оригінальної гри, 26 серпня 2014 року. Загалом, основною причиною ремейку стали можливі покращення: студія розробки зібрала побажання гравців, оновила ігровий рушій, покращила графіку і випустила вдалий продукт, який отримав досить високі оцінки від критиків.

Висновки

Metro 2033 Redux стала відмінним ремейком оригіналу – “Metro 2033”, заснованої на однойменному романі російського автора Дмитра Глуховського. Це гарно пропрацьована сюжетно та з технічного боку гра, яка неодмінно змусить вас поринути у атмосферу знищеної цивілізації. Це хороша гра для тих, кому подобається жанр survival horror і постапокаліптична тематика. Вона однозначно змусить вас згадувати про сюжет неодноразово після її проходження і стане важливим доповненням для вашої бібліотеки ігор. Кількість пасхалок та цікавинок в ній взагалі тягнуть на окрему статтю, яка, можливо, вже скоро з’явиться на цьому сайті. Хоч грі не один рік, але вона все одно не залишить вас байдужими до механік чи сюжету.

Суб’єктив автора

Тепер до суб’єктивної найоб’єктивнішої думки автора статті. 

Особисто мене ця гра дуже вразила. Вона стала однією з небагатьох ігор, які змусили мене бажати, аби історія продовжувалась далі навіть після закінчення. Найсильніша сторона, яка є у гри – атмосфера. У авторів вийшло змусити гравця постійно відчувати страх за себе та свого персонажа, відчувати комфорт та затишність станцій метро і разом з Артемом зненавидіти Чорних за те, що вони зробили із станцією, з якою я встиг дуже добре зріднитись за час гри – “ВДНГ”. Найатмосфернішим персонажем здався старик Хан: його розповіді про переворот Аду і Раю, плутання душ у коридорах Метро і часовими петлями в окремих тунелях дуже сильно вплинули на моє особисте сприйняття Метро, як світу бандитів, вбивць і альтернативних червоних керівників. Найстрашнішим левелом для мене стала Російська державна бібліотека: річ не в окремих скримерах, а у постійному тиску “бібліотекарів”; звідти хотілось якнайшвидше забратись, бо відчуття безпомічності перед цими величезними мавпоподібними істотами просто поглинає тебе.

За час гри я дійсно відчув Метро своїм домом, а кожний вихід на поверхню ставав для мене окремою пригодою, змушував лякатись своєї тіні.